28.03.2008 уряди Польщі та України уклали Угоду про правила малого прикордонного руху. Метою цієї угоди було прагнення розвивати відносини стратегічного партнерства та поглиблювати польсько-українське співробітництво, а також прагнення до запровадження взаємних спрощень при перетині кордону мешканцями прикордонної зони.
У цій Угоді є наступні визначення (скорочено і перефразовано автором статті):
Місцевий прикордонний рух (в польському варіанті вжито слово “малий” – Mały Ruch Graniczny) – регулярний перетин спільного кордону держав мешканцями прикордонної зони одної держави з метою перебування у прикордонній зоні іншої держави з суспільних, культурних або сімейних мотивів та обґрунтованих економічних (але не прибуткових) міркувань.
Прикордонна зона – територія адміністративних одиниць держав, яка не перевищує відстань 30 кілометрів від спільного кордону. У випадку коли частина такої адміністративної одиниці розташована на відстані між 30, а 50 км від лінії кордону, вона визнається частиною прикордонної зони.
Дозвіл на перетин кордону в рамаx місцевого прикордонного руху (т.з., картка МРГ) – документ, що дає його власнику право на багаторазовий перетин спільного кордону в межах місцевого прикордонного руху.
Мешканці прикордонної зони – особи, які постійно проживають у прикордонній зоні не менше трьох років.
В рамках МРГ кордон можуть перетинати ті мешканці прикордонної зони, які: пред’являть дійсний дозвіл (картку МРГ); не були зареєстровані у Інформаційній Системі Шенген (SIS); не вважаються особами, що становлять загрозу громадському порядку, внутрішній безпеці, здоров`ю населення або міжнародним відносинам Польщі або України, а також Державам-членам Європейської Співдружності, а особливо якщо відносно них не виконано записів у державних реєстрах Держав – членів Європейської Співдружності з ціллю відмови в´їзду.
Дозвіл дає право його власникові на перетин кордону та перебування у прикордонній зоні до 90 днів кожного разу від дати перетину кордону.
Дозвіл може бути виданий жителю прикордонної зони, який мають дійсний закордонний паспорт (проїзний документ дитини); пред’являть документ, який підтверджує місце постійного проживання у прикордонній зоні не менше трьох років, та обґрунтує причини для частого перетину кордону в межах місцевого прикордонного руху; не був зареєстрованим у Інформаційній Системі Шенген (SIS); не вважається особою, що становить загрозу громадському порядку, внутрішній безпеці, здоров`ю населення або міжнародним відносинам Польщі або України, а також Державам-членам Європейської Співдружності, а особливо якщо відносно нього не виконано записів у державних реєстрах Держав – членів Європейської Співдружності з ціллю відмови в´їзду.
Документами, що підтверджують місце постійного проживання у прикордонній зоні на території України є: паспорт громадянина України; довідка про місце постійного проживання, видана відповідними українськими органами.
Перший дозвіл видається мешканцеві прикордонної зони терміном дії на два роки, але не на довше, ніж на період дійсності паспорта. Натомість наступні дозволи видаються терміном дії на п´ять років, але не на довше, ніж на період дійсності паспорта, за умови, що заявник користувався попереднім дозволом згідно з положеннями Угоди.
Відповідні органи видають дозвіл в можливо короткий термін, але не довший ніж 60 календарних днів від дати прийняття заяви разом з додатковими документами. У виняткових випадках цей період може бути продовжений до 90 календарних днів.
Дозвіл на перетин кордону в межах місцевого прикордонного руху видається компетентним органом Республіки Польща, яким є консул. Відповідно: громадянам України, що проживають на території львівського консульського округу – Консул РП у Львові, мешканцям луцького консульського округу – Консул РП у Луцьку.
Оплата за прийом і розгляд заяви (консульський збір) на перший дозвіл становить 20 євро. Від оплати звільняються інваліди, пенсіонери та діти до 18 років.
За другий та кожний наступний дозвіл МПР консульський збір не стягується.
У випадку порушення правил місцевого прикордонного руху можуть бути застосовані санкції.
У випадку загублення, пошкодження або знищення дозволу, громадянин зобов`язаний повідомити про це орган прикордонної служби держави, що видала документ.
Мешканці прикордонної зони можуть перетинати спільний кордон Польщі і України через прикордонні пункти пропуску, призначені для міжнародного пасажирського сполучення та місцевого прикордонного руху. Органи прикордонної служби здійснюють контроль осіб, що перетинають кордон, згідно своїх внутрішніх правил, без проставлення печатки про в´їзд і виїзд на дозволах і у паспортах.
Якщо у Вас виникли запитання, залиште їх у формі нижче – ми спробуємо Вам допомогти.
